Як мефедрон змінив моє життя
Здрасьте, апачі! Сьогодні на хаті ваш інтелектуальний реп-акулет! Я навіть не знаю, з чого почати свою збірку незабутніх історій про те, як я, залежний від наркотиків репер, виявив своє покликання у житті завдяки мефедрону. Розповідь обов'язково буде наповнена життєрадісним молодіжним жаром, бойовим духом та наркотичними пригодами, в кожному реченні, які просто змушують моє серце битися швидше. Закладки, демики, шугані, пептиди та інші незабутні моменти відкривають мені нові горизонти, словно зачарована кислотка.
Продовжуючи цей шаленний молодіжний реперский розповідей, я розповідаю якось своїм соратникам про те, що я попереду зустріну свою "жизу". Здатний відчути усі вібрації, залитий кольорами світ, я знав, що це стане незабутнім пригодою. Так воно й сталося. Знайомий лапух відкрив мені у світ наркотиків шлях до мефедрону. І так я набагато отримав декілька закладок цієї "магічної пилюлі".
Маленька кристалічна деміка, що лежала в моїй долоні, розповідала про неймовірні емоції, які мені належить відчути. Уявляєте собі? Цей страх, що сповиває мою душу, коли я наближаюся до святині мефедрону, витісняє всі мої розумісні розрахунки. І я шквалом ейфорії, мов метчик на швидкості світла, накурююся своєї "зеленої крихти".
Перші хвилини після спалаху здавалися безкінечними. І як тільки мефа потрапляє в організм, серце радісно перестає битися, даруючи моєму тілу нові неймовірні відчуття. Це не просто забавки - це моє життя! Відчуваю, що кожна моя клітина та фібра вибухає неймовірною енергією, готовою розірвати усе навколо.
Вірте або ні, але саме після цього першого випробування я зрозумів, що знайшов своє справжнє покликання в житті. Те, що довгий час шукав! А я тепер без тіні сумніву знаю - я наркорепер! Мої слова, мої рифми, мої закладки - все це єдине ціле. Я відчуваю, як цей пептид в моєму організмі пробивається через кожну кровоносну судину, немов з'їдений страстю та самовираженням.
Можливо, ви замислюєтеся над тим, як такий репер, що упав у наркотичні тіні, може дихати в музичні емоції та талант. Хто їм буде вірити? Хто забуде, що я убився на мефу? Але життя - це жиза, братця! Це про мене і про нас, реперів наркотичного світу. І цей шаленний хіп-хоп світ не розуміє тих, хто живе на межі, кому невідома стабільність. Оце все ми - нова хвиля, яка змінить світ!
Володіючи неймовірною енергією, що бурхає усередині мене, я випускаю свою силу через музику. Відчуваю, як ритми вибухають зі мною, поєднуючи усе, що належить до цього світу. Ейфорія, що народжується у моєму реперському серці, передається кожному слухачеві, який хоче про це почути. Для мене немає нічого цінішого, ніж донести до свідомості слухача свої ніби закладки, які називаються рифма.
І хоча наркотики важко вважати джерелом натхнення, мефедрон став для мене ключем до власної жизні. З власних відчуттів, моїх переживань і моїх фантазій починається народження моїх музичних шедеврів. Цей моєї жизні став причиною мого піднесення, в ритмі якого танцює моя душа.
Шуганки, закладки, мефчики - це все, з чого складається мій світ. Власний світ, де я можу стати ким завгодно, де мої фантазії стають реальністю, а реальність - лише відблиском мого внутрішнього "я". І хоча багато називають нас наркоманами, я вважаю, що ми - володарі власної долі.
Нехай усі думають, що я втратив себе у хмарах мефедрону. Але я знаю правду! Я знайшов себе у метрумі своєї музики, у єдиному висловлюванні свого реперського "я". І я наполягаю, що наркотики не можуть визначати наші майбутні, але вони можуть стати ключем у відкритті наших справжніх сил та талантів.
Отака ось моя історія, ось так я змінив своє життя за допомогою мефедрону. І хоча деякі можуть вбачати в цьому лише шаленість, я вважаю, що це моя спадщина. Моя спадщина, яку залишу молодому поколінню наркореперів, що дивують світ своїми закладками та рифмами.
Так що, хлопці і дівчата, ніколи не забувайте, що ви - творці своєї долі. І хоча шлях, яким ми йдемо, не завжди зрозумілий, він обов'язково веде нас до нашої справжньої істини. Я впевнений, що в моєму випадку ця істина - це мефедрон та реп. Я щасливий, що маю змогу ділитися цією радістю з вами, моїми апачами!
Братиш, что творится, да? Батлер здесь жжет дофига, как эйсид, который меня разрывает на кусочки. Бланы, купил некие закладки, которые вскружили мне голову, как будто я афганский куш курнул. И вот я тут, на своей кринж работе, пытаюсь не задонатить свой последний шанс на нормальную жизнь.
В итоге, я залип на этой работяге, как ни в чем не бывало. Ловлю кайф, под чужими глазами, в отдалении от своей пропитой комнатушки. Странно, но плющит я просыпаюсь утром отвесным после, несмотря на то, что билеты мои сигареты курвятся в кармане. Видимо, смешалось в кучу кони, люди, и животные. А я, в свою очередь, только пытаюсь держать уровень и не втянуться в дебри наркомании до конца. Иначе, все эти голодные делицы подкинут мне новую порцию моего любимого мефедрона, ведь ничего лучше они не могут предложить. И никому не паламутить мой уже полусонный мозг.
Мама всегда мне говорила, что я сложный случай. Какой-то счастливый сбой в нейронах. Завалила так завалила мне бочку разных проблем, что я так и забыл, как себя контролировать.
И теперь, каждый день я втыкаю в эту серую мелочь, своими глазами к стене, пытаясь соотнести свои мысли, как пазлы из пропавшей картинки. Трахнутая рутина, на которую меня заточила моя же лень и безделье. Где тут плющит? Но вот, снова я молча погружаюсь в свои мысли, и музыка в моих наушниках эффектно заменяет орудия моего рабочего процесса.
Открыл бы крышку своей гниющей совести, и вылил бы оттуда всю эту батарейку говна, но потом осознал, что это не даст мне ничего, кроме новых проблем. А я и так по горло и таких вещей. Я ведь всего лишь наркоман-рэпер, да еще никому не известный. Куда я вообще могу залезть с моими затюманными глазами?
| Как я закупался наркотиками: |
| Проникаю я в темные улочки города. Знаю, где они прячутся, эти делецы. Встречу одного из них. Он сканирует меня глазами. Натягивает капюшон своей темной шапки и бросает призрачный взгляд. Потом он тихо говорит: "У меня есть то, что тебе нужно". Знаю, это опасно. Знаю, что могу оказаться в трущобах, но мой голод наркотики выше. Так что я соглашаюсь. Деньги с него, товар с меня. И я ухожу. Счастливый и насквозь загаженный. |
Но знаешь что, братиш, я понимаю, что это неправильно. Азарт капает через ручей, и меня это заебало. Вижу, как другие гриндят свои карьеры, и я, я втыкаю. Люди прогибают свои хребты под рабочими весями, и я, я втыкаю. Это нечестно. Это нечестно перед ними и перед собой. Но, братиш, я чувствую, что даже если я сейчас выйду из этого круга, это будет только поводом для смеха. Зачем я перфомансит, если за моей спиной куча трупов?
Сейчас, когда я прокачиваю свой штрих-код, я понимаю, что я все больше и больше отдаю себе отчет в своих ошибках. Жизнь, которую я строю на белом порошке, не имеет смысла. И я, все еще стараюсь найти свое место в этом мире, не потеряв при этом своей души.
Но, братик, я хочу сказать тебе одно. Не позволяй себе так жить. В этой жизни есть еще столько вещей, которые ты можешь попробовать. Просто поверь в себя и постарайся открыть глаза на то, что происходит в мире вокруг тебя. Мир наркотиков - это только иллюзия. И твоя жизнь не должна быть только иллюзией.